27 січня в багатьох країнах світу відзначають Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту. Таким чином світова спільнота вшановує мільйони євреїв, ромів і представників інших національностей, знищених під час Другої світової війни внаслідок людиноненависницької політики гітлерівського нацизму.

     Саме цього дня 72 роки Червона армія звільнила в’язнів найбільшого фашистського концтабору Аушвіц-Біркенау в Освенцімі (Польща). За різними оцінками, у таборі смерті загинуло від 1,5 до 2,2 млн невільників. Загальна ж кількість страчених упродовж Голокосту значно більша. Офіційно визнано, що на жахливому рахунку нацистів від 5,5 до 6,1 млн жертв (у т.ч. від 2,2 до 2,5 млн на території колишнього Радянського Союзу, значною мірою в Україні). 

     Аби вшанувати та зберегти пам’ять про цю страшну трагедію, про всіх невинно розстріляних, задушених у газових камерах, виснажених голодом і примусовою працею, Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, в якій йдеться: «Голокост, що призвів до винищування однієї третини євреїв і незліченних жертв з числа представників інших меншин, буде завжди служити всім народам застереженням про небезпеки, що таять у собі ненависть, фанатизм, расизм і упередженість». Саме цей документ оголосив 27 січня Міжнародним днем пам'яті жертв Голокосту.

     Ми з сумом та болем приєднуємося до загальної печалі ім’я якої Голокост. Її ніяк не заповнити. Вже не запобігти. Пам’ятатимемо, аби не повторилося.